2023/2024 навчальний рік

Активні посилання на практичні матеріали розміщено у розділі "Дистанційне навчання в період воєнного стану. Методичні матеріали для педагогічних працівників", а також на PADLET- дошці вихователя - методиста Семенової Олени Олександрівни

Тематика та терміни проведення консультацій для педагогічних працівників

2022/2023 навчальний рік

Тематика та терміни проведення консультацій для педагогічних працівників

2021/2022 навчальний рік

2020/2021 навчальний рік

"Спортивні прогулянки: весело, цікаво і корисно"

Однією з дієвих форм роботи з фізичного виховання дошкільників є спортивна прогулянка, яку проводять на свіжому повітрі. Вона включає спортивні вправи, розваги та ігри з елементами спорту.

Завдання, які реалізуються під час спортивної прогулянки, наступні:

- організація активного спортивного відпочинку дітей;

- закріплення рухових навичок;

- розвиток фізичних та морально-вольових якостей малюків.

Спортивна прогулянка у порівнянні з фізкультурним заняттям має більший коефіцієнт рухової активності, що сприяє розвитку фізичних здібностей дітей.

Вимоги до проведення спортивної прогулянки

1. Проводиться в І половині дня протягом року, не рідше одного разу на тиждень, улітку – двічі на тиждень.

2. Тривалість має відповідати часу, відведеному на прогулянку в режимі дня відповідної вікової групи.

3. Наявність оптимальних умов – стадіону, спортивного майданчика або комплексу.

Діти дошкільного віку готові до активного засвоєння техніки виконання спортивних вправ. Але впровадження елементів спорту в прогулянку буде успішним за умови, що діти вже мають необхідний руховий досвід, здобутий на заняттях з фізичної культури, де вивчаються основні техніки виконання спортивних вправ відповідно до віку дітей та пори року. Саме тому на прогулянці з елементами спорту необхідно приділяти уваги більше, ніж часу на спостереження, працю та іншим видам діяльності.

Ігри з елементами спорту орієнтовно можна розподілити на зимові та літні види. А саме: хокей – зимовий вид; городки, боулінг, бадмінтон, футбол, волейбол, баскетбол теніс (великий) – літні.

За структурою спортивні прогулянки можуть бути:

- тематичні (всі види діяльності розкривають певну тему);

- об’єднані одним спортивним інвентарем;

- присвячені якомусь виду спортивної гри.

Основні складові спортивної прогулянки:

· Організований перехід до місця проведення прогулянки з виконанням низки загально розвивальних рухових завдань, подолання перешкод.

· Спостереження зо об’єктами довкілля;

· Дидактичні ігри спортивної тематики;

· Спортивні вправи, розваги, змагання, ігри з елементами спорту;

· Самостійна діяльність дітей;

· Індивідуальна робота з дітьми;

· Повернення до майданчика групи ЗДО.

На початку прогулянки слід 5-15 хвилин присвятити спостереженню, дидактичній грі, щоб зосередити дітей, зацікавити певним видом спорту. Після цього йде основна частина прогулянки з використанням заздалегідь продуманих спортивних вправ.

У процесі прогулянки спортивні розваги можна використовувати поінтервально. Спочатку організовуємо вправи з технічним ускладненням, новими елементами у виконанні рухів, а потім робимо перерву, переключивши дітей на інший вид діяльності. Після перерви пропонуємо малюкам добре знайомі розваги або ігри з елементами спорту.

Насичуючи прогулянку різноманітними заходами, слід пам’ятати про періоди підвищення і спаду рухової активності дітей. Незалежно від змісту прогулянки, за 10-15 хвилин до її закінчення рухливість малюків бажано трохи обмежити. Це робиться для того, щоб запобігти перевтомі, забезпечити спокійний перехід до наступних режимних процесів (обіду, денного відпочинку).

Під час спортивної прогулянки вихователь має дотримуватися вимог техніки безпеки та забезпечувати створення належних санітарно-гігієнічних та педагогічних умов: наявність спеціального місця проведення, спортивного інвентарю, зручного одягу, взуття для дітей.

"ЕДЬЮТЕЙНМЕНТ: навчання як розвага"

Едьютейнмент (edutainment) - гібридне поняття, утворене від двох англійських слів: «education» - навчання та «entertainment» - розвага, що дослівно можна перевести як «НАВЧАННЯ РОЗВАГОЮ».

Гра для малюка – найкращий спосіб засвоєння інформації і можливість діяти. На жаль, найчастіше діти в освітньому процесі не діють, тобто є об’єктами, а не суб’єктами. Ігрове й розважальне навчання набуває актуальності з огляду на те, що сучасні діти схильні до інших способів здобуття інформації, окрім задіювання відчуття, сприймання й уявлення. Активне використання комп’ютерних технологій в родині позначається на пізнавальних навичках, тому нині старші дошкільники краще засвоюють інформацію, презентовану нелінійно, що передбачає активну участь того, хто її сприймає. Яскравим прикладом використання розважальних технологій для навчання дітей є мультсеріал про фіксіків та інші пізнавально-розважальні мультики.

Тобто фактично едьютейнмент - спосіб навчити чогось дітей, слабко мотивованих на здобуття знань. Це водночас навчання і задоволення цікавості, яке сприяє глибокому захопленню проблемою, запропонованою дитині дорослим або сформульованою самостійно. У вузькому сенсі цього слова едьютейнмент – чи не єдиний спосіб спонукати дітей для подальшого опанування науки. Технологічно це інтеграційний процес, який охоплює розвагу, активну пізнавальну діяльність і захоплення дітей під час навчання.

БАЗОВІ ПРИНЦИПИ ТЕХНОЛОГІЇ:

· Принципсистемності (заняття зберігають усі основні компоненти, головною є мета);

· Принцип діяльності (особистість дитини формується в процесі власної пізнавальної діяльності, спрямованої на «відкриття» нового, а не тоді, коли дитина сприймає готові знання);

· Принцип безперервності (результат діяльності на кожному попередньому етапі забезпечує початок наступного);

· Принцип мінімаксу( ЗДО пропонує кожному вихованцеві зміст його освіти на максимальному (творчому) рівні і забезпечує його засвоєння на рівні соціально безпечного мінімуму – держстандарту БКДО);

· Принцип домінанти ( на занятті або у створеній освітній ситуації акцент робиться на основному виді діяльності, а інші види використовуються як допоміжні);

· Принцип варіативності засобів ( до традиційних належать книжки, журнали, комікси, музика, а сучасні – це відеоролики( 10-12 хв.), розвивальні комп’ютерні ігри, відеоенциклопедії (віртуальні музеї) тощо);

· Принцип психологічної комфортності ( створення під час роботи доброзичливої атмосфери, орієнтованої на реалізацію ідей).

«Навчання як розвага» має розважальний формат, що моделює діяльність, у якій увага концентрується на розвитку фантазії, творчих здібностей, інших якостей, необхідних для саморозвитку дитини.

В сучасній освіті до едьютейнментублизькі методи активного та інтерактивного навчання. Важливо, щоб у засвоєнні знань, умінь та навичок були задіяні всі психічні процеси (сприйняття, уявлення, пам’ять, мовлення, мислення тощо).

На жаль, в роботі зі старшими дошкільниками рідко застосовується такий інтерактивний метод як робота в малих групах. Це одна з найефективних стратегій, що дає дітям можливість брати участь у пропонованій діяльності, розвивати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (вміння активно слухати, виробляти спільну думку), що не завжди можливо у великому колективі. Головна умова реалізації стратегії співробітництва – формування у дітей здатності працювати в парах та невеличких групах.

Едьютейнмент може бути не тільки веселим, а й залишатися цікавим, оскільки одне з головних завдань пропонованої освітньої технології – забезпечити дитині задоволення в процесі навчання, пропонуючи цікавий матеріал; спонукаючи її до самостійного розв’язання якогось завдання; соціальної взаємодії з іншими дітьми.

"Відрождення традицій родинної педагогіки"

В Україні батьківська, родинна педагогіка є серцевиною народної виховної практики. Це перевірений часом досвід національного виховання дітей в колі найближчих по крові й духу людей. У народі все відбувається природно просто: з перших хвилин появи дитини на світ, з перших місяців і років життя батьки, родичі ставляться до неї лагідно, ніжно, щиросердно й чуйно, і в дитячому серці зароджуються та вкорінюються відповідні моральні почуття – любов до людей, милосердя, доброта тощо, що є сутністю вихованої людини. Батьки – головні природні вихователі дитини, а найбільший виховний вплив на неї мають створений ними порядок, спосіб життя родини, всіх їх членів. Про силу виховного впливу батьків красномовно свідчать народні прислів’я та приказки: «Які мама й тато, таке й дитятко», «Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина», «Яка мама – така сама», «Не навчив батько – не навчить і дядько», «Хороші діти – то честь батька й матері».

В усі часи зневажали тих, хто не виконує покладених природою батьківських обов’язків. Народна педагогіка й сьогодні застерігає від помилок у родинному вихованні, підміни справжнього виховання лише піклуванням про благополуччя дітей через відсутність єдиних виховних вимог, надмірну суворість чи хибне потуранням дитячим забаганкам.

Без глибокої, самовідданої й розумної любові до дітей не може бути повноцінного сімейного виховання. По-справжньому люблять своїх дітей ті батьки, які ніжність не доводять до розбещеності, турботу – до потурання примхам, а вимогливість поєднують із повагою до особистості дитини.

Постулатом народної педагогіки є велике значення батьківського авторитету в родинному вихованні. І сьогодні: що більш авторитетні батьки для дитини, то сильніше вони впливають на формування поведінки дитини.

Ідеалом в народі завжди була повна сім’я: чоловік, жінка, діти. Про щастя мати дітей йдеться у низці українських прислів’їв та приказок: «Малі діточки, як ясні зірочки: і світять, і радують у темну ніченьку», «Діти, як рожеві квіти», «Без гілок – не дерево, без дітей – не сім’я», «Діти – окраса дому, «Діти – основа життя».

З-поміж виховних методів народна педагогіка виділяє ті, які формують суспільну поведінку дитини, той уклад її життя та діяльності, що сприяє нагромадженню відповідного практичного досвіду. Це можуть бути поради, нагадування, афоризми, заповіді («Не будь на людях примітний, а будь удома привітний», «Не кради», «Шануй старших», «Шануй батька і матір», «Найкращий контроль – власна совість»).

Одним із дієвих методів виховання народна педагогіка вважає дотримання правильного режиму праці та відпочинку дитини. Оскільки для дошкільника провідною діяльністю є гра, спрямована на практичне пізнання навколишніх предметів і явищ, то й у народі кажуть «Де гра, там і радість».

Народна педагогіка не раз наголошує на виховній силі слова: «Вола в’яжуть мотузкою, а людину словами», «Як слово не поможе, то й кий не дошкулить». У формуванні суспільної свідомості значущі такі методи, як розповідь, бесіда, настанова, порада, роз’яснення.

У практиці народного виховання виробилася система різноманітних методів-стимулів: вимога, суспільна думка, змагання, заборона, застереження, напучування, навіювання, заохочення, покарання.

Найпоширенішими із заохочень є схвалення доброго вчинку дитини, похвала, подяка, нагорода, лагідний погляд, посмішка. Для покарання вдавались лише для того, щоб викликати у винуватця неприємні переживання, гіркоту провини, сором за поганий вчинок, каяття й бажання ніколи його не повторювати. Найчастіше практикувалися такі види покарань, як зауваження, осуд.

Народна педагогіка не визнає покарань, які принижують людську гідність дитини, шкодять їх здоров’ю. Карати має право лише мудра й авторитетна людина. Не можна карати в стані різкого збудження й гніву (« Злість – погана порадниця», «Перед тим, як карати, полічи до 100»). Справжнє покарання завжди справедливе й сприймається дитиною як заслужений засіб впливу на неї.

У народній виховній практиці заохочення та покарання розглядаються як дуже делікатні й вибіркові методи. Заохочувати слід із дотриманням високої вимогливості, а карати – з виявом поваги до особистості. Захвалювання – шкідливе: «Перехвалене - як пересолене». Невмілі й часті покарання та докори калічать дитячу душу: «Як будеш часто називати дитину свинею, то вона й захрюкає», « Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями», «Не вчи дитину страшкою, а ласкою», «Хто б’є дитину, той не виховає добру людину», «Жорстокість породжує тупість і дурість».

Сім’я –найменший осередок народу, нації. Кожна сучасна родина має дотримуватися заповідей батьків і дідів: берегти рідну мову, вивчати історію народу, розвивати національне мистецтво, жити за приписами народної моралі, краси. Основу відродження багатющих традицій української народно-побутової культури складають глибока материнська й батьківська любов до дітей, шанобливе ставлення до старшого покоління, прив’язаність до рідної домівки, дбайливе ставлення до природи, повага до людей інших національностей.

2019/2020 навчальний рік

«Щоденне планування роботи вихователя»

План роботи вихователів на кожний день може складатися за режимом першої та другої половини дня; за видами дитячої діяльності; за іншими самостійно розробленими педагогами підходами.

Режим першої і другої половини дня:

- ранок — ігри; бесіди; спостереження; праця; індивідуальна робота з дітьми та батьками, самостійна рухова діяльність дітей;

- заняття — тема, мета, матеріал, хід чи план заняття;

- перша прогулянка — ігри, праця, спостереження, спортивні ігри та вправи, індивідуальна робота з різних розділів програми, екскурсії, прогулянки-походи за межі дитсадка, самостійна рухова діяльність дітей.

Друга половина дня:

- праця, самостійна художня діяльність — різні види праці (ручна, господарсько-побутова, в природі) в різних формах;

- самостійна художня діяльність дітей (образот­ворча, художньо-оформлювальна, мовленнєва, музична, театралізована);

- розваги, ігри — різні види театрів (ляльковий, тіньовий, театр іграшок та ін.); ігри-драматизації, інсценівки; кон­церти; фізкультурні, музичні, літературні дозвілля;

- друга прогулянка — ігри; спостереження; праця;

- індивідуальна робота з дітьми та батьками; самостійна рухова діяльність дітей.

Види дитячої діяльності:

- ігрова — різні види ігор: сюжетно-рольові, будівельно - конструктивні, ігри-драматизації, дидактичні, розвивальні тощо;

- навчальна — заняття з різних розділів програми (тема, мета, матеріал, хід чи план заняття);

- трудова — різні види і форми праці;

- комунікативна — індивідуальні, підгрупові, колективні бесіди з дітьми на особистісні, морально-етичні теми, організація й розігрування ситуацій міжособистісного спілкування тощо;

- пізнавальна — спостереження, цільові прогулянки, екскурсії, дитяче експериментування, досліди, читання художньої літератури тощо;

- рухова — рухливі ігри, елементи спортивних ігор та вправ, фізкультурні свята і розваги, прогулянки - походи за межі дитячого садка, дитячий туризм, самостійна ру­хова діяльність тощо;

- гурткова робота — тематика гурткових занять згідно з планами керівників гуртків;

- індивідуальна робота з дітьми та батьками — індивідуальна робота з дітьми з різних розділів про­грами (заняття, ігри, вправи, бесіди, розмови тощо), індивідуальні бесіди, розмови, консультації для батьків.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОГУЛЯНКИ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Важливим елементом освітнього процесу дошкільного закладу є прогулянки з дітьми. Традиційно прогулянка включає в себе організацію з вихованцями спостережень за явищами природи (рослинним і тваринним світом, неживою природою), різноманітні ігри, трудову діяльність, спортивні вправи і самостійну діяльність дітей за їх вибором.

Основне завдання вихователя при проведенні прогулянок полягає в забезпеченні активної, змістовної, різноманітною та цікавою для вихованців діяльності. При цьому необхідно рівномірно чергувати спокійну і рухову діяльності, розподіляти фізичне навантаження під час прогулянки. Для того, щоб прогулянки були різноманітними і цікавими для дітей, вихователі щодня планують їх зміст, включаючи освітню складову і самостійну діяльність дошкільнят.

Самостійна і спільна діяльність з однолітками передбачає наявність різноманітного ігрового матеріалу та інвентарю. Сучасні вимоги до оновлення освітнього процесу припускають забезпечення максимальної різноманітності прогулянок за змістом і організацією. У методичній літературі вихователі можуть знайти чимало підказок, які допоможуть організувати цікаві прогулянки з дітьми. Обов’язковими складовими тематичних прогулянок самих різних видів є спільна діяльність дорослого з дітьми, спільна діяльність з однолітками і самостійна діяльність дитини. Спільна діяльність дорослого з дітьми в ході прогулянки проявляється особливо яскраво, здійснюється тісне спілкування між ними у всіх видах діяльності. Для дитини освітній процес має сенс, якщо він будується в виді діяльності. Тому освітня складова прогулянки пов’язана з будь-яким з видів дитячої діяльності (ігровим, комунікативним, трудовим, руховим, пізнавально-дослідним, музично-художнім, продуктивним) без жорсткої її регламентації .

Провідною ігрової діяльності дитини, за допомогою якої він пізнає світ і органічно розвивається, на прогулянці відводиться особлива роль. Ігрові форми освіти можна використовувати при організації індивідуальної, підгрупової або фронтальної роботи з вихованцями. Рухова діяльність на прогулянці також об’єднується з ігровою, при цьому вихователь зобов’язаний регулювати навантаження, спостерігаючи за станом дітей.

Педагог планує прогулянку з урахуванням безлічі факторів:

погодних умов,

віку дітей, їх пізнавальних інтересів,

наявного матеріалу,

тематики попередньої освітньої діяльності.

Також необхідно передбачити можливість оздоровчого ефекту у фізичному і психічному плані. Правильно організована прогулянка – це найбільш доступний засіб загартовування дитячого організму.

Не слід відмовлятися від традиційної форми проведення прогулянок, більше того, вони повинні займати більшу частину часу в практиці організації роботи з дітьми. Але поряд з цим фахівці та педагоги пропонують ще п’ять видів тематичних прогулянок: прогулянки – походи, розважальні прогулянки з персонажем, прогулянки – події, спортивні прогулянки, прогулянки – трудові акції.

Розглянемо прогулянки кожного виду.

Прогулянки-пoходиявляють собою організований вид діяльності, в ході якого вирішуються оздоровчі завдання, удосконалюються рухові навички та фізичні якості дітей, задовольняються їх пізнавальні потреби, виховується любов і естетичне ставлення до природи. Проводити їх слід з дітьми старшого дошкільного віку . Оптимальна кількість таких прогулянок дві – три на рік. Якщо проводити їх частіше, то ці прогулянки можуть втратити свою привабливість, у дітей знизиться до них інтерес.

Розважальні прогулянкиз персонажем спрямовані на створення позитивного емоційного фону, емоційне і психологічне розвантаження дітей, задоволення їх потреби в руховій активності. Форми організації можуть бути різноманітними і варіативними, оскільки залежать не тільки від поставлених цілей і завдань, а й від тематичної спрямованості та смислової насиченості.

Прогулянки з персонажемдобре використовувати для мотивації вихованців до певного виду діяльності. Персонаж допомагає зацікавити всіх дітей групи, залучити їх до спільної ігрової діяльності, спостереженнями, праці.

Прогулянка -подіяприсвячується певній темі (Дню космонавтики, Дню музики, Дню котів, Дню міста, Дню знань) або події в дитячому садку (встановили новий ігровий комплекс, спортивне обладнання, оновили пісок у пісочницях та ін.) Прогулянка – подія (тематична прогулянка ) допомагає вихователю підкреслити важливість події, уточнити їх знання, з’ясувати характер сприйняття певної теми. Прогулянки даного виду сприяють розумовому, моральному, естетичному вихованню, розвивають допитливість дошкільнят.

Спортивні прогулянкиспрямовані на зміцнення здоров’я, профілактику стомлення, фізичний і розумовий розвиток, оптимізацію рухової активності дітей. При організації подібних прогулянок різноманітні види дитячої діяльності об’єднуються спортивною тематикою. Правильно організовані спортивні прогулянки надають загартовуючий вплив на дитячий організм в природних умовах, сприяють підвищенню рівня фізичної підготовленості дітей дошкільного віку. Акцент в ході проведення таких прогулянок робиться на формуванні фізичних якостей, вихованню інтересу до спорту та здорового способу життя.

Упрогулянках – трудових акціяхпереважають трудові доручення, вихованці долучаються до різних форм праці відповідно до сезону і погодними умовами. У дітей формується розуміння, що праця на природі – це не гра або розвага, а серйозне заняття. Вихователь підводить їх до розуміння необхідності праці, виховує бажання брати участь у роботах по догляду за рослинами, годівлі птахів, прибирання території (очищенню ігрового майданчику від листя, снігу та ін.) На таких прогулянках діти вчаться трудитися колективно, спільно. Підсумок виконаної ними роботи – це результат спільної праці всіх.