ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЯ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ

Термінова підтримка!!!

Національна поліція (екстренна допомога): 102

Урядова гаряча лінія (безкоштовно, цілодобово):1547

Національна гаряча лінія (безкоштовно, цілодобово, анонімно): 0-800-500-335; 116-123

Нормативна база:

• Сімейний кодекс
• Кримінальний кодекс України
• Кримінальний процесуальний кодекс України
• Кодекс України про адміністративні порушення
• Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"
• Закон України "Про охорону дитинства"
• Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"
• Закон України "Про соціальну роботу з сім`ями, дітьми та молоддю"
• Закон України "Про національну поліцію"

Поняття домашнього насильства та його види.

Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (стаття 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (далі - Закон).

Статтею 126-1 Кримінального кодексу України домашнє насильство визначене як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Домашнє насильство, у свою чергу, поділяється на такі види:

1. Економічне насильство- форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
2. Психологічне насильство- форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;
3. Сексуальне насильство- форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;
4. Фізичне насильство- форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Постраждалими від домашнього насильства можуть бути:

• подружжя;
• колишнє подружжя;
• наречені;
• мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);
• особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;
• особи, які мають спільну дитину (дітей);
• батьки (мати, батько) і дитина (діти);
• дід (баба) та онук (онука);
• прадід (прабаба) та правнук (правнучка);
• вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);
• рідні брати і сестри;
• інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);
• діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;
• опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;
• прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за умови спільного проживання.

До повноважень органів управління освітою у сфері запобігання та протидії домашньому насильству відповідно до компетенції належать:

• забезпечення підготовки фахівців відповідної кваліфікації та галузі знань з метою належного виконання ними функцій із запобігання та протидії домашньому насильству;
• забезпечення впровадження в навчально-виховний процес на всіх освітніх рівнях, у тому числі включення до навчальних програм і планів, питань запобігання та протидії домашньому насильству;
• забезпечення включення до освітньо-професійних програм під час встановлення державних стандартів освіти питань запобігання та протидії домашньому насильству;
• участь у підготовці (перепідготовці, підвищенні кваліфікації) фахівців, які представляють суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
• забезпечення включення до навчальних та виховних програм питань запобігання та протидії домашньому насильству;
• методичне забезпечення навчальних закладів з питань запобігання та протидії домашньому насильству;
• звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Навчальні заклади та установи системи освіти під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству:

• проводять з учасниками навчально-виховного процесу виховну роботу із запобігання та протидії домашньому насильству;
• повідомляють не пізніше однієї доби службу у справах дітей, уповноважені підрозділи органів Національної поліції України у разі виявлення фактів домашнього насильства стосовно дітей або отримання відповідних заяв чи повідомлень;
• проводять інформаційно-просвітницькі заходи з учасниками навчально-виховного процесу з питань запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей, приділяючи особливу увагу формуванню небайдужого ставлення учнів до постраждалих дітей, усвідомлення необхідності невідкладного інформування вчителів про випадки домашнього насильства, що стали їм відомі, повідомлення про такі випадки до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;
• організовують роботу практичного психолога та/або соціального педагога з постраждалими дітьми;
• звітують центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

У місті створено Харківський міський центр соціальний служб "Довіра". За посиланням можна ознайомитися з корисною інформацією про роботи центру.

Що таке гендернозумовлене насильство і хто від нього потерпає?

Гендернозумовлене насильство — це те, яке вчиняється щодо людини через її приналежність до певної статі. Згідно з Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству, до гендернозумовленого насильства належать:

— фізичне насильство; — психологічне; — сексуальне; — економічне; — домашнє; — переслідування; — зґвалтування; — сексуальне домагання; — каліцтво жіночих геніталій; — примусова стерилізація; — примусовий аборт; — примусовий шлюб; — злочини в ім’я так званої честі; — насильство в інституційному середовищі; — насильство у воєнних, конфліктних та постконфліктних ситуаціях; — торгівля людьми; — гендерна дискримінація.

Чи актуально це для України?

За даними Державної судової адміністрації, за 2020 рік в Україні за домашнє насильство засудили 921 людину, у 2019-му вироків було менше — 225. Загалом торік у судах на розгляді перебувало 1877 проваджень щодо домашнього насильства, у 2019-му — 626.

Також, за інформацією Національної соціальної сервісної служби України, у 2020 році в країн і зафіксували 211 362 звернення щодо насильства в сім'ї. Із них 180 921 надійшло від жінок, 27676— від чоловіків, 2 756 — від дітей.

За даними опитування Національного демократичного інституту, яке проводили у 2019 році, 0,6% опитаних кажуть, що зазнали домагань у мережі. Також дослідження показало, що 40% потерпілих від харасменту, серед яких більше жінок (76% проти 4% чоловіків), не зверталися по допомогу. Проте понад половина українців погоджується, що потерпілі мають на це право, лише 14% не погодилися з цим.

Крім цього, опитування показало, що 49% опитаних не погоджуються, що ймовірність стати об’єктом сексуальних домагань на робочому місці є однаковою для представників обох статей: 97% тих, хто підтримав це твердження, думають, що частіше від сексуального насильства потерпають жінки.

Як цьому насильству запобігти?

Важливим документом, що має допомогти у боротьбі з гендернозумовленим насильством в країні є Стамбульська конвенція— перший міжнародний документ, який виводить визначення гендеру з тіні й має на меті захист жінок, чоловіків та дітей від домашнього насильства. Конвенція, зокрема, передбачає розбудову системи допомоги: відкриття притулків, психологічних сервісів тощо.

В цьому контексті Україна дуже вчасно ратифікувала Стамбульську конвенцію, яка набула чинності 1 листопада 2022 року. Це – рамковий міжнародний документ про попередження домашнього і гендерно зумовленого насильства та реагування на нього.

Інформаційна кампанія «Розірви коло»– це частина масштабної програми UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення із протидії та запобігання домашнього та/і гендерно зумовленого насильства в Україні. Кампанія реалізується за підтримки уряду Великої Британії та сприяння Офісу Віце прем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

З 2015 року кампанія кидає виклик переконанням, які виправдовують гендерно зумовлене насильство, та працює над тим, щобдо 2030 рокув українському суспільствібуланульова толерантність до усіх його проявів. Щорічно кампанія переконує близько15 мільйонів людейне терпіти насильство.

На платформах кампанії доступні:

• інформація про види та ознаки насильства у стосунках,
• поради для людей, що стали свідками або зазнали домашнього насильства,
• контакти сервісів допомоги та корисні матеріали для завантаження.

Інформаційна кампанія "Розірви коло"